Когда нам и как расставаться,
Давай-ка решу я сама,
Попробуем врозь согреваться,
Ведь скоро, голубчик, зима.
Сама позабочусь я, милый,
О малом количестве встреч,
Но если я взвою - помилуй,
Позволь мне прийти, не перечь.
Я редко должна тебя видеть,
Но если припрет, то должна,
Меня очень просто обидеть,
Но, лапа, какого рожна?
Оставь мне пока поиграться
Надежды и сладкие сны,
Мы чем-то должны согреваться,
Дотянем, глядишь, до весны.
4.11.2009
среда, 4 ноября 2009 г.
ділюся з вами))
День почався гарно, але пізно....о пів на першу...
Вранці на мене було смішно дивитися: пухнаста, сонна, одним словом така, яка з'ївши пів банки шоколаду заснула під "Фореста Гампа".
Далі пам'ятаю дим, так, загорілась праска, а точніше шнур. Обгорів диван, а так нічого такого, а ще постраждала майка малої, бо, власне, нею і гасили той шнур))
Фореста Гампа додивилась сьогодні - плакала. Також зрозуміла, що обожнюю секунду, коли завмирає серце....і.....з'являються титри.магічний момент.
Залізла на сайт з іноземцями, витратила купу часу, щоб перечитати всі листи - нічого путнього не знайшлося. Ну, хіба що якийсь там хлопець з апельсинкою, який відправив мені свій інтерес. Але він не поліпшив свій акаунт, тож писати мені не може. Захоче - заплатить - напише - відповім (може). А ні - то нехай.
Шоколад закінчився вдень...сумно...маленька баночка на двох (+Зоряна) це реально недостатньо. А купляти велику стрьомно. Якщо мама знайде хоч щось, нам з малою світить вівсянка без меду місяць. Так я ще виживу, де магазин я знаю, а Зоря як?!
Хотілося б лягти раніше та щось мене не пускає. Відчуваю, що світить мені перегляд "Секс і місто"...вдруге...
Вчора стояла у душі (вибачте за подробиці) і просто що кажуть "ржала" з одного випадку. Не знаю чи буде вам смішно, але мені було. Коротше, я перебирала книжки, залишила їх на столі і забула. А Зоряна, в цей момент, читала купу журналів на дивані. До речі, хто не знає, Зоряні 9 років. Отже повертаюсь я у кімнату і бачу на столі розгардіяш (створений, власне, мною), а на дивані сидить Зоря з купою журналів поряд і одним у руках. Я, як справжня старша сестра, обурено кажу:
- Так, Зоряна, ану давай прибирай!!!
Моя мала визирає поверх журналу і злякано-здивовано питає:
- Я що, так насмітила???
Після цієї фрази мене порвало. Помилково звинуватила бідне сестринятко. Вона вже й так старається прибирати, бо в нас мама любить, щоб усе на місцях було.
А ще мені вже 3 раз сниться один і той самий сон. Про те, що соціологія зберігається у пляшках. Розумію, що звучить тупо, але підключіть свою фантазію. Тож у одній пляшці рідина рожевого кольору, а в іншій золоті камінці, а ще в іншій ще щось, і все це ніби різні сфери, різні елементи структури науки соціології. Ну, я всим цим користуюся, відкриваю, змішую. Але є одна пляшка, яку я не можу відкрити. І що я не роблю, ну, ніяк не піддається. Ось!! Що скажете, Пане Фрейд?))
А ще на йозі в нас є така поза, називається "віра бадрасана", але ми кличемо її Вєра Бодрасовна, думаю вона якась далеко родичка Кіркорова)))
На цю хвилину ніби все, чим я хотіла поділитись))
До речі, народ, не слухайте радіо, не дивіться телек і читайте тупі статті у неті. Нас всіх професійно зомбують)) В цій ситуації радують 3 моменти: 1) у нас є мізки; 2) в Україні є професіонали хоч в якійсь сфері (я маю на увазі тих, хто зомбує); 3) 3 тижні)) останній момент найпрекрасніший)))
Всім па-па))
Вранці на мене було смішно дивитися: пухнаста, сонна, одним словом така, яка з'ївши пів банки шоколаду заснула під "Фореста Гампа".
Далі пам'ятаю дим, так, загорілась праска, а точніше шнур. Обгорів диван, а так нічого такого, а ще постраждала майка малої, бо, власне, нею і гасили той шнур))
Фореста Гампа додивилась сьогодні - плакала. Також зрозуміла, що обожнюю секунду, коли завмирає серце....і.....з'являються титри.магічний момент.
Залізла на сайт з іноземцями, витратила купу часу, щоб перечитати всі листи - нічого путнього не знайшлося. Ну, хіба що якийсь там хлопець з апельсинкою, який відправив мені свій інтерес. Але він не поліпшив свій акаунт, тож писати мені не може. Захоче - заплатить - напише - відповім (може). А ні - то нехай.
Шоколад закінчився вдень...сумно...маленька баночка на двох (+Зоряна) це реально недостатньо. А купляти велику стрьомно. Якщо мама знайде хоч щось, нам з малою світить вівсянка без меду місяць. Так я ще виживу, де магазин я знаю, а Зоря як?!
Хотілося б лягти раніше та щось мене не пускає. Відчуваю, що світить мені перегляд "Секс і місто"...вдруге...
Вчора стояла у душі (вибачте за подробиці) і просто що кажуть "ржала" з одного випадку. Не знаю чи буде вам смішно, але мені було. Коротше, я перебирала книжки, залишила їх на столі і забула. А Зоряна, в цей момент, читала купу журналів на дивані. До речі, хто не знає, Зоряні 9 років. Отже повертаюсь я у кімнату і бачу на столі розгардіяш (створений, власне, мною), а на дивані сидить Зоря з купою журналів поряд і одним у руках. Я, як справжня старша сестра, обурено кажу:
- Так, Зоряна, ану давай прибирай!!!
Моя мала визирає поверх журналу і злякано-здивовано питає:
- Я що, так насмітила???
Після цієї фрази мене порвало. Помилково звинуватила бідне сестринятко. Вона вже й так старається прибирати, бо в нас мама любить, щоб усе на місцях було.
А ще мені вже 3 раз сниться один і той самий сон. Про те, що соціологія зберігається у пляшках. Розумію, що звучить тупо, але підключіть свою фантазію. Тож у одній пляшці рідина рожевого кольору, а в іншій золоті камінці, а ще в іншій ще щось, і все це ніби різні сфери, різні елементи структури науки соціології. Ну, я всим цим користуюся, відкриваю, змішую. Але є одна пляшка, яку я не можу відкрити. І що я не роблю, ну, ніяк не піддається. Ось!! Що скажете, Пане Фрейд?))
А ще на йозі в нас є така поза, називається "віра бадрасана", але ми кличемо її Вєра Бодрасовна, думаю вона якась далеко родичка Кіркорова)))
На цю хвилину ніби все, чим я хотіла поділитись))
До речі, народ, не слухайте радіо, не дивіться телек і читайте тупі статті у неті. Нас всіх професійно зомбують)) В цій ситуації радують 3 моменти: 1) у нас є мізки; 2) в Україні є професіонали хоч в якійсь сфері (я маю на увазі тих, хто зомбує); 3) 3 тижні)) останній момент найпрекрасніший)))
Всім па-па))
fever
Ее тело источало слишком много тепла. Во внезапном запале оно стало подогревать одеяло вокруг себя не до 36,6, а гораздо сильнее. Пустая трата сил. Ведь и одеяло также подогревало тело, в своей жаркой бесчувственности не слышавшее мучений горячей плоти.
Когда взаимное раскаление стало невыносимым, она встала и пошла пить. В темноте кухни стакан быстро окрасился красным, от дна вверх. Кислота окрасила горло. Кислота мгновенно подогрелась.
Не только ее тело подогревало мир вокруг - напрасные попытки - но и сознание ее все пыталось расцветить сон, сделать его непереносимо барочным, включить в него все. Там были и школьные учительницы, возведенные в n-ую степень, и немыслимые комнаты, которые никто никогда не населял, и слова, много бессмысленных слов. Сознание ее боролось с горячей неподвижностью тела бесчисленными словами и цветами.
От этого тело ломило, словно постоянно находясь в неудобной позе, и чтобы что-то ответить, источало слишком много тепла.
И только ее женскость не делала ничего напрасного, не подогревала в отчаянии одеяла, не втискивала в короткий сон бег дней. Она думала только о пятнице. Пятница, пятница, пятница. Она весь жар и бред воздвигала в стену, в башню, и вершиной той башни была пятница. Она не подбирала в страхе слова, а знала их, и все слова те рифмовались со словом пятница. Она одна знала, что делать и одна не была больна.
Тебе. Для тебя. Про тебя...
Что это значит, быть половинкой...
Мыслями вместе, дышать в унисон.
Чувства, желанья, сплетать паутинкой.
Не прерывая их, даже на сон.
Чувствовать боль, когда близкому плохо.
Слезы под ветер бросать за него.
И до последнего самого вздоха.
Рядом быть с ним, не прося ничего.
Может кому-то покажется странным.
Что уставать от друг друга - нельзя.
А, просыпаясь - желать? Быть желанным?
Нежность, улыбку с любимым неся.
Ты еще спишь.Я не рядом, но вместе.
Чтобы был теплым твой утренний сон.
Солнце зажгу для тебя в поднебесье.
Светом укутаю с разных сторон.
Может на кухне, там хлопнула дверца?
Чайная ложечка звякнула в кружке?
Ты обнаружишь с утра мое сердце.
Рядом с тобою.
Лежит на подушке.
P.S. :Одно из любимых стихотворений))))
Мыслями вместе, дышать в унисон.
Чувства, желанья, сплетать паутинкой.
Не прерывая их, даже на сон.
Чувствовать боль, когда близкому плохо.
Слезы под ветер бросать за него.
И до последнего самого вздоха.
Рядом быть с ним, не прося ничего.
Может кому-то покажется странным.
Что уставать от друг друга - нельзя.
А, просыпаясь - желать? Быть желанным?
Нежность, улыбку с любимым неся.
Ты еще спишь.Я не рядом, но вместе.
Чтобы был теплым твой утренний сон.
Солнце зажгу для тебя в поднебесье.
Светом укутаю с разных сторон.
Может на кухне, там хлопнула дверца?
Чайная ложечка звякнула в кружке?
Ты обнаружишь с утра мое сердце.
Рядом с тобою.
Лежит на подушке.
P.S. :Одно из любимых стихотворений))))
Ночной бред
Глупая, глупая, глупая....И как я могла подумать, что так всё просто закончилось?! Что ты так легко меня забудешь и побежишь на поиски чего-то нового, испугавшись трудностей. Глупая...Мне даже стыдно от того, что я так подумала. Твоё письмо вернуло к жизни.В такое время уже давно пора было, уткнувшись носом в подушку, видеть десятый сон, но я не могу заснуть...Всё думаю, думаю, думаю. Спасибо тебе, моё солнце!!! Теперь у меня два солнца))))
Чёрт, какой же ты всё-таки красивый!
Моё сумасшествие, кажется, подходит к концу.
Всего лишь ничего. Как обычно.
Померещилось и принялось за правду.
Человеческая глупость несоизмерима...
А может, оно и к лучшему!
Зачем мне лишние раны на сердце?!)))
Чёрт, какой же ты всё-таки красивый!
Моё сумасшествие, кажется, подходит к концу.
Всего лишь ничего. Как обычно.
Померещилось и принялось за правду.
Человеческая глупость несоизмерима...
А может, оно и к лучшему!
Зачем мне лишние раны на сердце?!)))
Подписаться на:
Сообщения (Atom)